ukrainian pades
english pages
russian pages
   
     
 
ПРОЕКТИ ЦЕНТРУ
 
ПУБЛІКАЦІЇ
 
МЕМОРІАЛ В. ЛИПИНСЬКОГО
 
НАШІ ЕКСПЕРТИ ТА СПІВРОБІТНИКИ
 
ФОРУМ
 
РОЗРОБКА САЙТУ>
 
 
ЛІКБЕЗ-АБЕТКА
 
ТЕОРІЯ ЕТНОГЕНЕЗУ ЛЬВА ГУМІЛЬОВА
 
XIX СТОЛІТТЯ: КОЛІЗІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТА РОСІЙСЬКОГО
 
НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
 
МОВНЕ ПИТАННЯ В  УКРАЇНІ
 
ЛИПИНСЬКОМУ - 125 років
 
ДОЛЯ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ
 
МІФОЛОГІЗАЦІЯ ЕТНОГЕНЕЗУ УКРАЇНЦІВ
 
САЙТ НА ЧЕСТЬ ІВАНА МАЗЕПИ
 
     
 

КРУГЛИЙ СТІЛ ЕКСПЕРТІВ
"ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА: ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ"

Чи доцільно було розпочинати роботи на залишках Десятинної церкви? Хто приймав рішення про початок робіт та як була врахована громадська думка? Чи були виконані всі вимоги пам’яткоохоронного законодавства? Як виконується Розпорядження Кабінету міністрів України № 60-р від 12.03.2005 р. "Про проведення археологічних досліджень на земельній ділянці із залишками фундаменту Десятинної церкви"? У якому стані сьогодні Десятинна церква і які її перспективи? Наскільки ситуація навколо Десятинної церкви є типовою для Києва?

Організатори:
Центр соціогуманітарних досліджень імені В’ячеслава Липинського Українське товариство охорони пам’яток історії та культури

Запрошені експерти:

  • Гліб ІВАКІН, доктор історичних наук, проф., заступник директора Інституту археології НАНУ
  • Лариса СКОРИК, кандидат архітектури, професор Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури, заступник голови Українського товариства пам’яток історії та культури
  • Вадим РИБІН, кандидат геолого-мінералогічних наук, ст. н. с. Інституту геології НАНУ
  • Наталя КОСТІНА, екс-начальник (до 2006 р.) управління охорони пам’яток та культурної спадщини Державної служби з охорони національної спадщини
  • Максим ЛЕВАДА, координатор програм Центру ім. В. Липинського
Учасники обговорення:
провідні фахівці профільних установ та громадських організацій Києва.

Проблема
18 квітня 2005 р., в Міжнародний день охорони історичних пам’яток та визначних місць було проведено прес-конференцію (Г. Івакін, Н. Логвин, Є. Ліньова, О. Титова, М. Жулинський) на якій категорично висловлювалась думка щодо неприпустимості будівництва на місці Десятинної церкви і про недоцільність проведення тут чергових археологічних розкопок взагалі. Учасники прес-конференції та їхні однодумці підписали відкритого листа Президенту України В. Ющенку та віце-прем’єр-міністру М. Томенку з пропозицією проведення "круглого столу" з метою визначення спільними зусиллями більш пріоритетних напрямків пам’яткоохоронної діяльності, аніж руйнування решток автентичних фундаментів Десятинної церкви та зведення на її місці фальсифікату.

Археологічні дослідження на території Десятинної церкви, що розпочалися всупереч позиції археологів та пам’яткоохоронців, мали закінчитись 31 жовтня того ж року. Проте, зважаючи на їхній особливий характер, вони були подовжені до вересня 2006 року, але через затримку фінансування не завершені досі.

На сьогоднішній день більша частина розкопу перекрита павільйоном, що був зведений для захисту архітектурних решток від зимової негоди. Але стародавні підмурки набралися вологи ще до зведення даху захисної споруди. У зиму цей павільйон вступив практично незавершеним, не зважаючи на всі письмові та усні звернення до реставраторів. Зокрема, незадовільно виконаний цикл водовідводу та гідроізоляції павільйону. Під час відлиги всередину проникала волога. Стан перлини давньоруської архітектури стає дедалі критичнішим. Навіть музеєфікація фундаментів може привести до пошкодження пам’ятки.

Результати досліджень в черговий раз засвідчили, що теперішній стан пам’ятки не дозволяє реконструювати зовнішній вигляд храму Володимира. Водночас у деяких засобах масової інформації поширюється думка про необхідність будівництва нової церкви на "намоленому місці".

05 квітня 2007 року, 14.00, зал засідань УТОПІК, вул. Січневого повстання, 21, корпус 19 (2-ий поверх)

ЦИТАТИ З ЕКСПЕРТНИХ ВИСНОВКІВ

Наталя КОСТІНА, екс-начальник (до 2006 р.) управління охорони пам’яток та культурної спадщини Державної служби з охорони національної спадщини:

"Якщо спиратися на нормативи, фактично йдеться не про відтворення пам’ятки, а про нове будівництво на території комплексної археологічної пам’ятки національного значення. Будівництво призведене до знищення частини пам’ятки, а саме – залишків фундаментів Десятинної церкви, та зміни комплексу в целому".

"Провадження діяльності, спрямованої на руйнацію та зміну пам’ятки задля зведення будівлі, що пам’яткою визнана не буде, суперечить не лише вимогам законодавства, науковим рекомендаціям, а, врешті решт, здоровому глузду".

"В даному випадку держава бере на себе не властиві їй функції. Преамбулою Закону визначено, що охорона культурної спадщини є „одним з пріоритетних завдань органів державної влади". Не слід забувати, що релігія відділена від держави і становить лише одну з складових духовного життя суспільства. Держава гарантує свободу совісті. Враховуючи складність сучасного релігійного життя слід визнати, що релігія не об’єднує, а швидше роз’єднує людей за конфесійними ознаками, що аж ніяк не сприяє консолідації українського суспільства. У такій ситуації будь-яке втручання держави, навіть з благою метою будівництва храму, не лише неправомірне, але й поглиблює розбрат, оскільки відразу виникне питання, якій конфесії буде належати храм. Невиключно, що археологічна пам’ятка національного значення може стати місцем міжконфесійних сварок".

"Віра, яку сповідує державний службовець чи пересічний громадянин, їх належність до певної релігії чи конфесії – це їх особистий світ, але істинна віра не вчить порушувати Закон".

"Поняття духовності не зводиться лише до релігії. Духовність людини це її свідомість, мислення, психічні здібності, внутрішня моральна сила, які формуються не лише під впливом релігії, а й знань про багатовіковий досвід і досягнення всього людства незалежно від віросповідання, тобто про світову культуру. Духовність визначає поведінку людини, спонукає її до діяльності. І дуже хотілося б щоб ця діяльність у будь-якій сфері була освячена шаною до Закону, повагою до створеного талантом та працею попередніх поколінь культурного надбання, а отже спрямована на збереження культурної спадщини, а не руйнування її".

Гліб ІВАКІН, доктор історичних наук, проф., заступник директора Інституту археології НАНУ:

"Десятинна церква (церква Богородиці Десятинна) – перший достовірно відомий кам‘яний храм Русі. Споруджена князем Володимиром Святославичем у 989-996 рр. До цього часу на Русі не існувало практики регулярного монументального будівництва. Для спорудження церкви були запрошені майстри з Константинополя. Вони принесли з собою класичну візантійську техніку будівництва з плінфи на цем‘янковому розчині і традиційну для середньовізантійської доби (VIII–ХIII ст.) схему хрестовобанного храму, яка від часу побудови Десятинна церква стала канонічною для давньоруської архітектури в типологічному варіанті "вписаного хреста"".

"В церкві були поховані: князь Володимир Святославич та його дружина Анна, князь Ростислав Мстиславич. Сюди ж перенесли останки княгині Ольги і Олега та Ярополка Святославичів (братів Володимира)… Навколо церкви збудовано кілька князівських палаців, що складали з нею єдиний ансамбль.".

"Десятинна церква, оточена мурованими князівськими палацами та боярськими дворами, являла собою композиційний центр дитинця Києва – града Володимира. Перед нею містилася головна площа – Бабин торжок, прикрашена бронзовою квадригою та двома бронзовими статуями, яких князь вивіз з Корсуня (Херсону)".

"Побудова Десятинної церкви з палацовим ансамблем навколо нею стала видатною подією в історії, культурі, релігії Київської Русі. Саме звідси походить розвиток вітчизняної архітектури та монументального мистецтва, всіх аспектів будівельної техніки. Безумовно, Десятинна церква відіграла видатну роль в нашій історії".

"Коли завершувалась відбудова Успенського собору Києво-Печерського монастиря серед деяких депутатів, в середовищі будівельників-реставраторів виникла думка розпочати й „відбудову" Десятинної церкви. Далекі від фахових знань, положень реставраційної науки та міжнародних положень у цій сфері, вони намагались домогтися у держави фінансування цього будівництва.

Вони не знали, що матеріали розкопок дають можливість тільки в найзагальніших рисах реконструювати план і первісний вигляд храму. Виключно складний характер плану споруди, а також повна відсутність даних про висоту всіх частин храму викликають різні тлумачення й можливість для різних його реконструкцій. Наявні дані не дають можливості створити вірогідну реконструкцію первинного вигляду Десятинної церкви. В зв’язку з складністю його структури та поганою збереженістю решток церкви у ХХ ст. архітекторами запропоновано значну кількість (близько 20) графічних гіпотетичних реконструкцій. Свої варіанти пропонували М. Єфімов (1826), К. Конант (1949), М. Каргер (1950), М. Брунов (1950), О. Повстенко (1954), Г. Корзухіна (1957), П. Раппопорт (1962), М. Холостенко (1965, 1987), Гр. та Н. Логвини (1978 та 1988), Ю. Асєєв (1982, 1996), О. Комеч (1987), А. Реутов (1996) тощо. Деякі автори висували по декілька їх варіантів".

"Сучасна містобудівельна ситуація не дає підстав для розміщення тут великого архітектурного об’єму. Адже він задавить собою перлину архітектури – Андріївську церкву, ніяк не буде взаємодіяти з навколишньою забудовою, доведеться щось робити з початком вул. Володимирської".

"Світова архітектурна наука визнала, що наявних наших знань про цю пам’ятку замало для її аргументованої та обґрунтованої реконструкції її первісного вигляду. А без цього неможливо й ставити питання про натурну відбудову будь-якої даньої споруду. Це не відповідає сучасним, цивілізованим підходам до охорони пам’ток. Відновлення споруди на старому місці, що є археологічною пам’яткою без надійних даних про її первісний вигляд порушує більшість міжнародних засад основоположних документів ICOMOS, включаючи Бурську хартію (1979 р.), Флорентійську хартію (1981 р.), Дрезденську декларацію (1982 р.), особливо, Венеціанську Міжнародну Хартію з консервації й реєстрації пам’ток та визначних місць, пункт 15 (1964 р.) та Хартію з охорони та використання археологічної спадщини, пункт 7 (Лозанна, 1990), також Конвенцію ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини (1972 р.) та Рекомендаціями ЮНЕСКО, ухваленими в Найробі (1976 р.). Їх положення "заперечують реконструкцію (відтворення, інтерпретація, реставрація або створення копії у первісних нормах) культурної спадщини" (Ризька хартія з автентичності та реконструкції історичних об’єктів в контексті збереження культурної спадщини, 2000 р.)".

"Поступають численні пропозиції про „відбудову" Десятинної церкви та оманливі обіцянки, що і проект буде найкращим і його реальне будівельне втілення не завадить стародавнім пам’яткам Старокиївської гори. Навіть видумали лозунг, що без відбудови церкви неможливо побудувати в Україні державу. Втім, з таким рівнем інтелектуального розвитку, наявністю наукової чи іншої логіки та й просто мозгів як у осіб-ініцаторів відбудови, дійсно розвивати державу ой як важко. Вони просто вводили в оману представників різних гілок влади та громадськість, людей, що не знають реальної ситуації".

"Постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965 р. "Дитинець стародавнього Києва з фундаментом Десятинної церкви (вул. Володимирська,2)" затверджено заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення. Фактично це головний археологічний заповідник держави і невипадково саме тут міститься Національний музей історії України, якому підпорядкована ця територія. Порушення її заповідного статусу в центрі історичного Києва стане вкрай негативним прецедентом для всіх інших регіонів України, погіршить й так тривожний стан пам’яткоохоронної справи у місті та всій країні".

"Всі намагання зробити з нашої країни "батьківщину слонів", центром всесвітньої цивілізації лише підривають її авторитет у культурному світі".

"Будівництво фальсифікату стане не тільки наочним підтвердженням нецивілізованого ставлення сучасних українців до своєї історичної спадщини, але й яскравим свідченням нехтуванням Україною міжнародних договорів. А фальсифікат не здатен об’єднати народ. Такий "духовний символ" не виконає своєї ролі. А нераціональне використання коштів, які можуть бути використані на дослідження тих археологічних пам’яток, що перебувають під загрозою знищення, переконає громадськість в тому, що влада не відчуває пріоритетів і не здатна виробити обґрунтовану культурну стратегію. Все це свідчить лише про нерозбірливість та низький рівень цивілізованості окремих посадовців у виборі засобів для досягнення мети".

"Від початку не була вироблена спільна програма, виконання якої суворо б контролювалося владою. Пропозиції Інституту археології так і залишилися на папері. Через цілу низку об’єктивних та суб’єктивних причин, викликаних організаційною неузгодженістю дій замовника, генерального підрядника, проектантів та археологів, археологічні дослідження на широкій площі пам’ятки розпочалися запізно. Умови, необхідні для досліджень так і не були створені. Хоч передбачалося елементарне: - захист від опадів; - температура повітря не нижче 10?; - освітлення не нижче 150 люкс; - завантаження і вчасне вивезення землі; - наявність енергопостачання та встановлення 2 транспортерів для евакуації землі; - наявність водопостачання".

"Під час досліджень 2005-2006 р. взято сотні зразків для антропологічних, палінологічних, мінералогічних, гранулометричних, петрографічних, радіовуглецевих та інших аналізів".

"Знайдено велику кількість уламків фресок та тиньку (у тому числі з графіті – написами та малюнками), смальти, квадратних, трикутних та восьмикутних полив’яних плиток, обробленого мармуру. Біля північно-східного кута церкви виявлено два блоки від арки ніші фасаду, що за використаною у них плінфою можуть датуватися першою половиною ХІ ст.".

"Через неповне та несвоєчасне фінансування археологічних досліджень знову не вдалося завершити повне обстеження плану решток Десятинної церкви та здійснити в повному обсязі камеральну обробку матеріалів, їхню консервацію та реставрацію, зробити необхідні аналізи".

"Проведені дослідження вже показали, що уявлення про те, що попередні розкопки практично повністю вивчили Десятинну церкву, не відповідають дійсності. З’ясована реальна глибина залягання фундаментів. Ситуація стала значно більш зрозумілою, стало можливим з’ясувати і скорегувати більш конкретно плани та напрямки досліджень. Проте повністю підтвердилась думка про надзвичайну складність цієї видатної пам’ятки".

Вадим РИБІН, кандидат геолого-мінералогічних наук, ст. н. с. Інституту геології НАНУ

"Венеціанська хартія 1964 р. висуває на перше місце консервацію (комплекс робіт з метою збереження) пам’яток, обмежуючи водночас реставрацію. Мотивуванням до реставрації є вимога зберегти пам’ятку, а також прагнення підкреслити її естетичну або історичну цінність. Методи виявлення такої цінності суворо обмежені. Передусім, необхідна безумовна документованість: "реставрація повинна припинятися там, де починається гіпотеза".

"Наскільки обґрунтованим й таким, що відповідає вимогам реставрації може бути проект відтворення Десятинної церкви? За нашою думкою у цьому випадку відсутнє головне – документованість цього найстарішого київського храму. Нажаль, єдиним документом, що зберігся, певною мірою, до нашого часу, є фундаменти церкви. Одначе вони не дозволяють з необхідною історичною достовірністю відновити зовнішній вигляд та інтер’єри церкви".

"Нове будівництво Десятинної церкви, якщо воно відбудеться, ґрунтуватиметься не на документах, в на гіпотезах, і тому є неприпустимим.

Треба зазначити ще два вкрай негативні наслідки, до яких обов’язково призведе подібна "реставрація":

  1. разюче погіршення візуального сприйняття архітектурного символу Києва – Андріївської церкви;
  2. зміна гідрогеологічного режиму, а, як наслідок, – збільшення деформації ґрунтів підмурків, як Андріївської церкви, так і будинку Національного музею історії України".

"Дирекції наших т.зв. "провідних" проектних інститутів "Укрпроектреставрації" та "Київпроекту" разом з будівельною корпорацією "Укрреставрація", завжди налаштовані на дістання від Київської міськадміністрації великих замовлень, що простіше отримати саме під реставрацію або "відтворення" деяких пам’яток архітектури. Варто зазначити, що реставраційна діяльність зазначених організацій у Києві завжди перетворюється на унікальні високовартісні "стройки века", що, з одного боку, не відповідають вимогам наукової реставрації, а, з іншого, – погіршують стан найближчих пам’яток. Так, наприклад, відтворення Успенського собору Київо-Печерської Лаври та Михайлівського собору обійшлося державній казні у сотні мільйонів гривень ще й тому, що були використані пальні фундаменти. Застосування сотень паль суттєво деформували древні фундаменти обох пам’яток та культурний шар під ними (археологи не мали достатньо часу для повноцінних досліджень). Суттєво послаблені ґрунтові підмурки соборів, створені умови для більш інтенсивного виносу дрібнозему в штольневі дренажі, сталися негативні зміни у гідрогеологічному режимі. Так, найбільш вірогідною причиною провалів й деформацій ґрунтів, вивалювання цегли з підпірної стіни на оглядовій площадці Верхньої Лаври є підвищення її обводнення та швидкості фільтрації за рахунок формування фільтраційного потоку біля пальового підмурку Успенського собору".

"Частіше деформації та руйнація пам’яток відбуваються через підтоплення. Під цим терміном у гідрогеології розуміють різноманіття порушення природного режиму підземних вод, несприятливі для господарської діяльності людини. У нашому випадку – охорони пам’яток. Ані історики, ані архітектори, ані священнослужителі не в змозі розібратися в складних ґрунтових процесах, що відбуваються в підмурках".

"Пропоную організувати громадський конкурс для визначення 10 найбільш потворних будівель, монументів та будівельних комплексів, що розташовані в історичній частині Києва... Щоб не поповнювати цей список ще одним "шедевром" треба вчасно зупинити т.зв. "реставрацію" Десятинної церкви".

ОБГОВОРЕННЯ КРУГЛОГО СТОЛУ У ПРЕСІ

"Вечірній Київ" : "Газета по-українськи" : "Хрещатик" : "Україна молода"

Докладніші матеріали та висновки експертів можна отримати у Центрі ім. В. Липинського (тел.: 239-74-19, моб. 8-096-220-13-45, e-mail: [email protected]). Директор – Галушко Кирило Юрійович.