|
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
| |
| РОЗРОБКА САЙТУ> |
 |
| ФОРУМ |
|
| |
| РОЗРОБКА САЙТУ> |
| |
|
|
|
| |
|
|
| |
 |
Липинський В'ячеслав Казимирович (1882-1931) - історик, філософ, політичний діяч. Освіту здобув у Краківському і Женевському університетах. Служив офіцером у драгунському полку. 1912 р. брав участь у створенні у Львові Українського інформаційного комітету. До Першої світової війни намагався залучити до українського національного руху представників правобережної шляхти ("українців польської культури"). У 1914-15 рр. брав участь у війні, а потім за станом здоров'я переведений у запасні частини. У 1917-1918 рр. був членом Української демократично-хліборобської партії, автором її програми. У червні 1918 р. призначений послом Української Держави в Австро-Угорщині. З 1919 р. - в еміграції в Австрії та Німеччині. Один із ініціаторів створення українського гетьманського руху, спочатку у формі Українського союзу хліборобів-державників (1920), в якому був головою Ради присяжних. 1926-27 рр. очолював кафедру історії української державності в Українському науковому інституті в Берліні, де в той же час працював Д.Дорошенко. Основоположник державницького напрямку в українській історіографії і консервативного напрямку в українській політології. Керував виданням збірників "Хліборобська Україна". Наприкінці 1920-х років перейшов у опозицію до т.зв. "реальної політики", яку проводив за кордоном П. Скоропадський, і створив у 1930 р. "Братство українських класократів-монархістів, гетьманців". |
| |
|
 |
За підтримки Центру видана хрестоматія "Вячеслав Липинський та його доба" (К.-Житомир, 2008). Це – спільний проект Центру, "Союзу гетьманців-державників" та "Польского товариства" (Житомир).
Хрестоматія складається з творів В.Липинського та їх вивчення науковцями.
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
